сьогодні виступаю в якості психолога - вім промиваю мозок. "От ти живеш один раз - так хулі відмовляти собі?", "послати завжди встигнеш, погоджуйся", "давай розкладем все по поличкам: аргументи за і проти. Що, немає аргументів проти? То чого ти мнешся?" і тому подібне інше. Добра я сьогодні, пів дня проспала.
Але щось мене зараз хандра якась бере. З одного боку чого? Ну, подумаєш, у них життя бурхливо розвивається, так це хіба погано? У мене все попереду, набагато гірше усвідомлювати, що ті всі обійми-поцілунки під гуртожитком до дваннадцятої, трояндочки, дзвінки, смс-ки і тому інша любовна лобуда вже позаду. А в мене ще все попереду, це всього навсього питання часу. Але якась хандра таки бере. Чую сракою, завтра вишиватиму замість того, щоб писати читацькі, які вже в печінках сидять. Не можу, бля, не можу, від цієї хуйні вже мозок пухне.... Або ж у мене все ще триває поганий-препоганий період. А може я просто втомилася. А може це все осінь, і мені все ще хочеться якогось тепла, уваги.... Компаній хочеться, тусовок... Десь відриватись або зависати на хаті... Хочеться фільмів про любов, типу "Титаніка" і дуже багато музики. І єдине з усього, що мені хочеться, у мене є - це музика. Остання ниточка чогось, що не даже кудись впасти.
Взагалі-то, за А. я рада. Я не можу сказати, що вона мені аж така наїбатись крута подруга і бла-ла, але так, чисто по-жіночому. Але ж.... Кхм. Нє, ніхто не уинен і все таке інше, але ж... Я нічим не гірша, і не менш особлива, я не менш гарна і готую я, до слова, краще і смачніше. Не знаю, як це назвати, точно не якимись ревнощами, скоріше мої вічні заздрощі, а можливо образа. Можливо мені таки зробили більше боляче, ніж я думала, можливо мене то зачепило сильніше. Або ж я просто ненавиджу Є. Сильно так ненавиджу. Але за що???...
ТОЛ is my new <3